Мова безбар’єрності
Мова безбар’єрності: слова мають значення.
Безбар’єрність починається з поваги — до людини, її гідності, досвіду та права бути собою.
Безбар’єрність — це також і наше ставлення одне до одного, готовність приймати різноманіття та слова, які ми обираємо у повсякденному спілкуванні. Коректна мова допомагає долати стереотипи, уникати дискримінації та формувати середовище, у якому кожен почувається гідно.
Мова формує суспільне сприйняття, впливає на ставлення до людей і може як допомагати долати стереотипи, так і посилювати їх. Саме тому важливо використовувати коректну термінологію, уникати образливих висловів і не зводити людину до її діагнозу чи життєвих обставин.
Як говорити без бар’єрів?
Основний принцип безбар’єрної комунікації — бачити передусім людину, поважати її гідність та індивідуальність.
У спілкуванні важливо:
- використовувати коректні та нейтральні слова;
- уникати стереотипів, ярликів і зневажливих висловів;
- не визначати людину лише через стан здоров’я, інвалідність або інші особливості;
- не нав’язувати допомогу, а за потреби запитувати, чи вона потрібна;
- поважати самостійність, особисті межі та право кожного на власний вибір.
Коректна термінологія: що варто пам’ятати?
У повсякденному спілкуванні, освітньому середовищі та публічних комунікаціях важливо свідомо обирати слова. «Людина з інвалідністю», а не «інвалід». «Дитина із синдромом Дауна», а не «сонячна дитина». «Дитина з особливими освітніми потребами» — коли йдеться про відповідні освітні потреби, а не як універсальне позначення всіх дітей з інвалідністю.
Водночас важливо пам’ятати: люди різні, тому не існує одного універсального формулювання для всіх ситуацій. Якщо є сумніви, доречно орієнтуватися на рекомендації фахівців і, за можливості, на те, як сама людина говорить про себе.
Де дізнатися більше?
Для поглиблення знань про коректну термінологію рекомендуємо ознайомитися зі Стандартом державної мови «Термінологія безбар’єрності».
Безбар’єрна мова в освітньому середовищі
Для закладів освіти коректна комунікація має особливе значення. Слова педагогів, керівників, батьків та інших учасників освітнього процесу впливають на атмосферу в колективі, формують у дітей уявлення про повагу, справедливість і прийняття різноманіття.
Безбар’єрне спілкування передбачає відмову від стереотипних характеристик і висловів, які можуть дискримінувати або виключати людину з колективу. Натомість воно ґрунтується на взаємоповазі, доброзичливості та визнанні рівних прав кожного.
Формування культури безбар’єрності — це спільна відповідальність усіх учасників освітнього процесу. І починається вона з простих щоденних дій: уважно слухати, поважати відмінності, не робити поспішних висновків і свідомо добирати слова.
